У травні 2016 р до нас звернулася компанія-туроператор, яка отримала поштою наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про анулювання їхньої ліцензії на право здійснення туроператорської діяльності.
Анулювання ліцензії повинно було вступити в силу через 30 днів з дати прийняття наказу і це б означало повну зупинку бізнесу клієнта. Більш того звернутися за отримання нової ліцензії клієнт мав би право не раніше ніж через один рік з дня набрання законної сили рішенням органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії ( ч. 10 ст. 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" №222 -VIII від 02.03.2015 р. ). Тому було прийнято рішення оскаржувати рішення Мінекономрозвитку в Експертно-апеляційну раду при Державній регуляторної службі України .
Підставою для анулювання ліцензії послужив п. 9 ч. 2 ст. 16 Закону №222-VIII , а саме акт про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) за діяльністю ліцензіата осіб інших держав, які здійснюють військову агресію проти України в значенні, зазначеному в ст. 1 Закону України "Про оборону України", і (або) дії яких створюють умови для виникнення військового конфлікту, застосування військової сили проти України. Копія цього акта (далі - Акт) була отримана клієнтом поштою разом з наказом про анулювання ліцензії.
В Акті Мінекономрозвитку посилалося на те, що єдиним засновником (учасником) клієнта був громадянин Російської Федерації, а згідно Постанови Верховної Ради України № 129-VIII від 27.01.2015 р "Про звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національним парламентам держав світу про визнання Російської Федерації державою - агресором " Верховна Рада України визнав Російську Федерацію державою - агресором.
Факт контролю (вирішального впливу) за діяльністю клієнта громадянином Російської Федерації був встановлений на підставі відомостей що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань. При цьому Мінекономрозвитку не посилалося в акті на який-небудь документ, що підтверджує ці відомості.
Оскільки в Законі №222-VIII використовується формулювання "акт про документальне підтвердження встановлення факту" , то очевидно, що встановлення факту має підтверджуватися відповідними документами. Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" № 755-IV від 15.05.2003 р. документами, що підтверджують відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , можуть бути документи в паперовій та електронній формі, що містяться в реєстраційній справі, або витяги в паперовій та електронній формі, що містять відомості, актуальні на момент запиту або на певну дату. Виходячи з цього, наші юристи вказали в скарзі на рішення про анулювання ліцензії, що Акт не містить документального підтвердження факту контролю (вирішального впливу) за діяльністю клієнта осіб інших держав, і в зв'язку з цим просили визнати наказ Мінекономрозвитку в частині анулювання ліцензії таким, який був прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування.
Цікаво те, що засновник клієнта вже готував продаж бізнесу громадянину України. Тому паралельно з подачею скарги до Експертно-апеляційної ради був оперативно оформлений продаж частки в статутному капіталі громадянину України і зареєстрована зміна складу учасників фірми .
При розгляді нашої скарги Експертно-апеляційна рада на своєму засіданні не наважилася визнати наказ Мінекономрозвитку прийнятим з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування, але взяла до уваги той факт, що на момент розгляду скарги в складі засновників клієнта не було громадян Російської Федерації (витяг з ЄДР, що підтверджує це, був поданий разом зі скаргою) і рекомендував Мінекономрозвитку переглянути своє рішення про анулювання ліцензії. Клієнта в свою чергу зобов'язали подати Мінекономрозвитку документи, що підтверджують факт відсутності в складі учасників фірми громадян РФ. Остаточне вирішення питання по нашій скарзі було перенесено на наступне засідання Експертно-апеляційної ради.
Наші юристи підготували і подали до Мінекономрозвитку лист з повідомленням про відсутність у складі учасників клієнта громадян інших держав та відповідний витяг з ЄДР. Аналогічний пакет документів був відправлений в Мінекономрозвитку поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. До Експертно-апеляційної ради були подані докази отримання Мінекономрозвитку вищеназваного листа.
Важливо також зазначити, що згідно з ч. 8 ст. 5 Закону №222-VIII ліцензія клієнта залишалася чинною до моменту прийняття остаточного рішення за скаргою.
На черговому засіданні Експертно-апеляційної ради було прийнято рішення зобов'язати Мінекономрозвитку переглянути свій наказ про анулювання ліцензії клієнта. На підставі цього рішення було прийнято відповідне розпорядження Державної регуляторної служби України.
Підсумком всієї цієї епопеї стало прийняття Мінекономрозвитку нового наказу, яким було скасовано оскаржуваний нами наказ про анулювання ліцензії. Таким чином, інтереси клієнта були відстояні, бізнес продовжив працювати, і, найважливіше, були збережені робочі місця персоналу клієнта.